Тротуари часто облицьовують плиткою. Це практичне та довговічне рішення. Садові доріжки, мощення внутрішнього двору, майданчик під автомобіль - матеріал може все.

Особливою популярністю користуються блоки з бетону, полімерно-піщаної суміші та штучного каменю. Просто погуглить "тротуарна плитка ціна" і переконайтеся самі.

Обладнати доріжку самому реально. Потрібно тільки дотримуватися простих правил.

Підготовка

Роботи розпочинаються з проекту. Потрібно вирішити, де розташується доріжка, враховуючи рельєф ділянки та особливості ґрунту. Далі потрібна невелика розмітка. По ній виймається ґрунт, утворюючи прямокутне корито із плоским дном. Важливо передбачити невеликий схил для стоку води.

Для подальшої розмітки знадобляться кілочки та мотузка. Їх вивіряють будівельним рівнем строго горизонтально. Це – висота майбутньої доріжки.

Доведеться подбати про дренаж. Щебінь, обгорнутий геотекстилем, добре відводить воду.

Укладання плитки починається з установки бордюру. Він обмежує доріжку, не дає їй розповзати. По сторонах лотка викопують глибші траншеї, застилають їх геотекстилем від бур'янів, засипають щебенем. Далі блоки бордюру сідають на цементний розчин або бетонні замки.

Дно загальної траншеї необхідно покрити геотекстилем. Це захистить від бур'янів та морозного пучення (шари перемішуються і нерівномірно замерзають, вирізуючи та спучуючи доріжку).

Заснування

Існує кілька типів основи. Найпростіший варіант - піщана подушка завтовшки 10-20 сантиметрів. Він підходить для легких садових доріжок, на які не буде суттєвого навантаження. Плитка укладається прямо на подушку, шви заповнюються піском та проливаються водою. Готову доріжку потрібно ущільнити за допомогою віброплити.

Більш сильний варіант підійде для інтенсивної експлуатації. Поверх піщаної подушки укладають шар щебеню, далі знову шар піску. Товщина кожного – 15–20 сантиметрів. Матеріал вноситься невеликими порціями, ретельно розрівнюється та трамбується. Пісок слід пролити водою. Верхня піщана подушка - основа для укладання.

Більш міцний варіант – гарцівка замість верхнього піщаного шару та для заповнення швів. Гарцівка - це суміш піску та цементу. Її насипають усуху. Коли доріжку укладено, її ретельно поливають водою, щоб суміш схопилася. Далі заповнюють шви та знову проливають водою.

Найпотужніший варіант - повноцінна бетонна основа. Така доріжка витримає вагу автомобіля. Замість піску на дно траншеї одразу насипають щебінь. Для пішохідних доріжок товщина шару 10 сантиметрів, автомобільних — 15–20. Зверху заливають бетон (потрібно армування арматурною сіткою) або укладають готові плити (потрібно передбачити дренажні отвори). Плитку укладають на цементний розчин. Готова доріжка трамбується віброплитою. Шви заповнюють гарцівкою чи піском.

Поради

Купуйте плитку із запасом. У ході транспортування частина, напевно, розколеться, частину ви криво обріжете. Докупляти блоки з іншої партії — погана ідея, адже відрізнятиметься відтінок. Краще подбати заздалегідь.

Якщо укладання йде на суху основу, потрібно рухатися на себе (людина стоїть на піску або гарцівці). Якщо на мокре, від себе (коштує на готових блоках).

Підгадайте з погодою. Плитку краще укладати в сухі ясні дні: раптовий дощ може зіпсувати все. З тієї ж причини постарайтеся вкластися протягом дня. Застигаючий бетон потрібно закривати плівкою.